У справах про контакт з дитиною (саме такий термін має застосовуватися до рішень про встановлення побачення з дитиною або про усунення перешкод у побаченні з дитиною), навіть отримавши позитивне рішення суду, виконати його буває майже неможливо, оскільки за час судового провадження втрачається емоційний зв’язок і дитина просто не бажає проводити час із позивачем. І навіть коли такі зустрічі відбуваються, дитина може ігнорувати або, ще гірше, відштовхувати близького родича, вередувати і плакати. Причини можуть бути різні.
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає можливість забезпечення позову шляхом встановлення обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (п. 3 ч. 1 стаття 150). Однак згідно з абз. 1 ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
13 вересня відбувся круглий стіл на тему «Забезпечувальні заходи у справах про контакт з дитиною. Тотожність VS ефективного захисту прав позивача», на якому адвокати-члени комітетів з сімейного права, з цивільного права та процесу, Центру сімейного права ВША НААУ, співзасновники ГО «Центр сімейно-правових досліджень» в експертному колі обговорили існуючу у цій сфері проблематику.
Деталі обговорення та запис заходу за посиланням.
