👩❤️👨 Шлюбний договір – це домовленість чоловіка та жінки про врегулювання між ними майнових відносин і визначення майнових прав та обов’язків як подружжя і як батьків.
Ми вирішили перевірити штучний інтелект на знання сімейного законодавства в частині цього питання.
🤔 Звернувшись до чату GPT з питанням як укласти шлюбний договір, ми отримали відповідь, що варто звернутися за допомогою до професійних юристів. Ми підтримуємо таку позицію, бо продовжуючи нашу консультацію з чатом ми виявили деякі розбіжності між відповідями та між положеннями чинного законодавства.
Почнемо з того, що може бути включено до змісту шлюбного договору. Чат GPT зазначив коротко наступне:
Режим майнових відносин: Визначення того, яке майно є спільним, а яке — окремим для кожного з партнерів.
Положеннями статті 97 Сімейного кодексу України передбачено, що у шлюбному договорі подружжя може:– визначити майно, яке вони передають для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого їм у зв’язку з реєстрацією шлюбу;
– домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 СК України і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них;
– домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу;
– передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;
– включити будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
Також, важливо відзначити, що не можуть бути об’єктом шлюбного договору речі, що будуть набуватися виключно для задоволення потреб неповнолітніх дітей, тобто майно дитини подружжя (одяг, взуття, музичні інструменти, дитяча бібліотека тощо).
Спадщина: Регулювання питань щодо спадщини та передачі майна у разі розлучення чи смерті одного з партнерів.
Наголошуємо, що спадщина не може бути предметом шлюбного договору. Альтернативним варіантом може бути складання заповіту подружжя щодо спільного майна.Така можливість передбачена статтею 1243 ЦК України. У разі складання спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.
Щодо передачі майна, положеннями ст. 93 СК України передбачено, що шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації. Таким чином, шлюбний договір лише визначає частки подружжя у спільному майні у разі його поділу, але не може вважатися правовстановлювальним документом на майно і перехід права власності до іншого з подружжя не є можливим на підставі цього договору.
Аліменти: Установлення умов щодо можливих аліментів у разі розлучення. Стаття 99 СК України вказує, що сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі.У шлюбному договорі можуть бути визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, а в разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором, аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Крім того, шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.
Стаття 189 СК України передбачає, що між батьками може бути укладений окремий договір про сплату аліментів на дитину, у якому можна визначити розмір та строки виплати.
Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.
Договір також укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Підтримка дітей: Визначення обов’язків стосовно дітей, включаючи питання опіки та фінансової підтримки. Чат помилися в частини того, що шлюбний договір може містити положення, що регулюють порядок виховання дітей, бо це особисті відносини між подружжям та дітьми. Відповідно до ст. 93 СК України шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Крім того, договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом. В цьому випадку може бути укладений сімейно-правовий договір про порядок здійснення батьківських прав тим з батьків, хто проживає окремо від дитини (ч. 4 ст. 157 СК) або про те, з ким із батьків будуть проживати діти в разі розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 109 СК). Наступне питання стосується того в який часовий проміжок можна укласти договір та з якого моменту починає діяти шлюбний договір. Штучний інтелект зазначив, що шлюбний договір можна укласти до шлюбу або під час подружжя. З його відповіді незрозуміло, що мається на увазі під тезою «до шлюбу», тому варто звернутися до Сімейного кодексу для уточнення цього питання. Шляхом тлумачення ст. 92 СК України можна відповісти, що шлюбний договір може бути укладений після подання заяви про реєстрацію шлюбу. Також не коректно використано термін «подружжя», замість нього варто було б використати «шлюб». Ще одне питання – це момент коли договір починає діяти. На жаль, чи на щастя і тут штучний інтелект не врахував положення сімейного законодавства. Чат зазначає, що шлюбний договір починає діяти з моменту укладення, якщо відсутній інший часовий аспект, визначений у договорі. Стаття 95 СК України визначає дві умови початку дії договору, але інші, а саме – якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу; якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.