У ситуації, коли орган ДРАЦС записав батьком дитини колишнього чоловіка, який не є біологічним батьком, для такого чоловіка є кілька варіантів дій:
Перший – вирішити питання за домовленістю (з колишньою дружиною та біологічним батьком дитини/іншою особою, яка готова визнати батьківство).
Тобто, звернутися до колишньої дружини з пропозицією врегулювати питання без судових тяганин (адже судовий процес це лишній час, кошти та сили), подавши до органу ДРАЦС спільну заяву про невизнання колишнього чоловіка батьком дитини.
Але, це лише можливо, якщо є біологічний батько, або інша особа, яка зможе піти також до органу ДРАЦС і написати заяву про визнання батьківства (ст. 122 Сімейного кодексу України). Якщо все ж не вдалося вирішити питання домовленістю, залишається другий варіант – оспорювати батьківство в суді.
Відповідно до статті 136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини, у якій довести, що є відсутність кровного споріднення між колишнім чоловіком, записаним як батько, і дитиною. І вказати, що чоловік взагалі не знав, що його записали батьком дитини.
З урахуванням вимог ч. 3 статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доказування, що він не є біологічним батьком дитини, тому потрібно долучити більше даних/доказів, які б свідчили про відсутність кровного споріднення (відсутність кровного споріднення є предметом доказування, згідно з пунктом 11 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 № 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів”). До прикладу, доказами можуть бути пояснення сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
У Постанові від 10.02.2021 № 587/2553/18 КЦС ВС вказано, що доказова цінність висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи переважає над будь-яким іншим доказом. Важливо звернутися до суду із заявою про забезпечення доказів шляхом призначення судово-медичної генетичної експертизи з метою встановлення того факту, що колишній чоловік не є її біологічним батьком дитини або клопотанням про проведення судово-медичної генетичної експертизи (на вирішення експертам поставити питання: чи є колишній чоловік біологічним батьком дитини).Відповідно до частини першої статті 108 ЦПК України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв’язку з характером досліджень, або якщо об’єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.
Якщо перший раз не вдалося провести експертизу через неявку колишньої дружини з дитиною, можна клопотати про повторне відібрання у колишньої дружини та малолітньої дитини біологічних зразків крові або слини з метою проведення судово-медичної генетичної експертизи.
Стаття 109 ЦПК України передбачає, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.Тому, якщо колишня дружина всіляко ухиляється від здачі матеріалів для проведення експертизи, суд може визнати факт, що колишній чоловік не є біологічним батьком дитини.
