Практичний кейс:
Свого часу мама клієнта залишила заповіт, згідно з яким заповіла йому однокімнатну квартиру, при цьому брата в заповіті не згадала. Клієнт вчасно (нагадуємо про строк звернення за спадщиною у 6 місяців) звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. До належного фіналу справу не довів, свідоцтво про право на спадщину не отримав, оскільки був впевнений, що заповіт гарантував йому одноособове володіння квартирою.
Пройшло 15 років і, надихнувшись страхами про те, що держава може “відібрати” неоформлене майно, клієнт прибув до нотаріуса, у якого відкривав спадкову справу, за омріяним свідоцтвом про право на спадкову квартиру, в якій він постійно і проживав.
Але не так сталося, як гадалося: при отриманні свідоцтва про право на спадщину за заповітом з’ясувалось, що воно видано на 3/4 частини квартири.
А де ж решта? Чому не вся?
Продовження статті адвоката Анни Гаро її помічниці Олени Салєхової на сайті GARO LAW OFFICE за посиланням.
